Вкид №9 - Мережева агенція

Коли я вперше потрапила в офіс мережевої агенції, я зрозуміла, що це зовсім інший світ із людьми, даними Богом для того, щоб вершити, творити і впливати на життя інших людей. Я, як і багато молодих креативників, до чортиків романтизувала галузь і професію кожного в цій галузі. Наприклад, креативний директор здавався мені богом Зевсом, який сидить на своєму недосяжному троні і з ним страшно було навіть зіткнутися в коридорі. Копірайтери бачилися мені такими собі намісниками бога з небаченими талантами і дарами, які дані тільки їм одним. Дизайнери були для мене людьми вищого польоту, бо вони вміли так, як не вміють копірайтери і так само вміли так, як вміють копірайтери. Принаймні, завжди вважалося, що писати тексти «можуть усі» і це «набагато легше», ніж малювати картинки на комп'ютері.

Офіс мережевої агенції був величезним і красивим з великими мітинг-румами, де збиралися всі ці важливі люди і творили меджік. Я була зачарована цим світом. Я точно хотіла стати його частиною, і щось усередині мене відгукувалося назустріч усім цим таємничим процесам. Я потрапила в рекламу не випадково - це точно було покликанням у 20 років.

На другу після стандартної першої співбесіди прийшов великий (але не товстий) і дуже креативний арт-директор. Він був схожий на доброго ведмедя з дуже підступним і хитрим поглядом. Зовні він передавав моду типового офісного творчого яппі - шорти-бермуди, яскраві сорочки, дорогі кеди і модний міський велосипед. Він сів навпроти мене і довго дивився мені в очі. Він шукав собі копірайтера і йому було важливо роздивитися і зрозуміти про мене все й одразу. Я ніяковіла і спокушала його одночасно. Тоді він поклав переді мною кілька макетів і запитав: «Який із цих слоганів хороший, а який поганий?». Після кількох секунд роздумів впевненим голосом, але з тремтячими під столом руками, я відповіла. Моя відповідь ґрунтувалася на моєму особистому письменницькому смаку і почутті мовного ритму. Він мовчки прибрав макети, дав мені аркуш паперу та ручку і сказав: «А тепер напиши свої варіанти слоганів. Зможеш просто зараз?». Я трохи істерично хіхікнула: «Звичайно! Без питань!». І він вийшов, залишивши мене на десять хвилин. За десять хвилин я накатала сім варіантів, один з яких він вибрав для фінального макета.

Так я потрапила у своє перше мережеве агентство, а традиція тестовими завданнями вигравати тендери стала моєю фішкою. Наприклад, у наступну свою агенцію я потрапила, написавши ідеально відповідний сценарій для прямого ТБ-ефіру, який одразу взяли в роботу, а ще через агенцію в рамках тестового я придумала діджитал гру в соцмережах, яку клієнт купив і реалізував.

Що ж, у мій перший робочий день у першому мережевому агентстві мене зустріли два красені, одним із яких був той самий арт-директор, а другим - добре відомий у рекламних колах того часу копірайтер. З ними у нас зав'язався тривалий і жалісливий любовний трикутник, а може просто трикутник Карпмана, хто знає. Я вибрала, звісно ж, одруженого з дітьми арт-директора, зізнавшись одного разу йому в коханні в асьці, а відомий копірайтер із пораненим его всіляко намагався заманити мене у свої донжуанські тенета. Так ми і кружляли в білому танці, жонглюючи своїми почуттями, тілами і, звісно ж, третіми особами, які брали участь у цій усій красі. Було дико весело, спекотно і боляче - все в традиціях вируючої пристрасті молодих креативників.

У тому ж мережевому агентстві з'явилися мої перші друзі, з якими ми дружимо досі. Це люди, з якими засиджувалися до ночі над проєктами і над склянкою рому з колою, писали тексти, вигадували ідеї, вислуховували душевні болі одне одного і влаштовували танці на столах колег.

Реклама пережила багато криз. Рекламний бізнес - це вічна міграція кадрів з агентства в агентство. Українська реклама і стабільність навряд чи лежали поруч. Але в кожній мережевій агенції є люди, які стають її частиною на багато-багато років і формують її обличчя, силу, підтримують, як атланти, в моменти бур і негараздів. Я працювала в багатьох мережевих агенціях пізніше і сьогодні можу сказати, що в кожному з них є свої атланти. І це захоплює мене, мого внутрішнього романтичного креативника, який лише вихором пронісся по всіх цих могутніх олімпах, так і не ставши частиною жодного з них.