Вкид №2 - Реклама vs Творчість

Я потрапила в рекламу через ліжко.

Жарт. Коли я потрапила в рекламу, ця сфера була так само непопулярна, як і зараз. Тільки тоді був світанок, а зараз затемнення. (Популярність реклами у нас припала на короткий проміжок між «тоді» і «зараз», от не сказати точніше). Так от, тоді ще не було модних шкіл із творчих напрямів у рекламі, особливо з копірайтингу. У копірайтери йшли журналісти і прості писаки, а в дизайнери - поліграфісти, які відчули запах грошей. А гроші тоді пахли дуже смачно - зеленню, якщо ви розумієте, про що я.

Саме тоді сформувалася думка (точніше, її сформували ми, перші творці від реклами), що реклама - це творчість, що це можливість реалізуватися усім неприкаяним художникам і письменникам, які не можуть прославитися своїми нетленками у звичайному житті. Мовляв, реклама - це Мекка для творчих геніїв, яка готова обсипати тебе багатством і славою за твої регулярні творчі потуги і висери. Довгий час це справді здавалося правдою. На цій ідеології ми виросли, зміцніли, а потім, звісно ж, перегоріли. Це був чистої води самообман, на якому ми всі дружно танцювали, як на розпеченому вугіллі, і не розуміли, що ж не так, чому ж так боляче-то.

Здається, що й досі юні творці вірять у цей міф, бо ідеологія встигла збудувати цілі школи, засновані на цьому міфі. Мовляв, «ми розкриємо твій творчий потенціал і ти зможеш його реалізувати». Ні. Реклама і мистецтво не мають нічого спільного. І це вже, сподіваюся, не новина.

Комерціалізована творчість - це коли не ти створюєш, а тобою створюють. Ти - просто інструмент у руках бізнесу. Твої ідеї хороші лише доти, доки вони задовольняють бізнес-показники. Тому, якщо і вчитися, то підганяти своє мислення під бізнес-конструкції, а не шукати натхнення від сраної «надивлюваності» чи «тонкощі творчого польоту». Зазнавши вже три кризи, реклама просто не в силах більше вивозити ці виебоси від геніїв. Хоча я встигла ще потрапити на той самий Олімп творчої рекламної богеми, на яку молилися і зводили в культ, просто тому що гладіолус. Це було реально приємно і прибутково. Хоч і недовго. І після 2009 це вже не повторювалося, і не повториться. Се ля ві.

Справедливості заради, варто сказати, що раніше реклама була сміливішою, в плані фінансовому, звичайно ж. А звідси й ідеї були вищого ґатунку. Та й узагалі тоді злити бабла на невдалу кампанію не було такою вже трагедією, тому що грошей було до жопи. А коли краник прикрутили, разом із ним прикрутили і креативні голоси. Мовляв, не треба смердіти просто так. Тепер треба вкидати під KPI і пхати продукт у перші 6 секунд ролика. І креативна еліта зажурилася. Талант став різко знецінюватися.

Висновок: потрапити в рекламу років п'ятнадцять-сімнадцять тому через ліжко було неможливо (хоча про свою постіль у рекламі я ще розповім), але можна було легко потрапити через талант. Сьогодні талант - до пизди. Сорі. Основна думка, яку варто запам'ятати раз і назавжди: реклама - це не про творчість, не про мистецтво, не про талант. Сьогодні вона - хуй знає про що, але більше - про страхи.

І наостанок ще трохи з ретроспективи:

- Коли діджтал був ще тільки в зародку, процвітало дві гілки: ATL (Above the line) і BTL (Below the line). У класичному своєму варіанті. Зараз ви ніде не зустрінете цієї класики. Вона просто померла з появою діджиталу, і розвинувся якийсь новий напрям - TTL (Through the line), хоча ця абревіатура так і не прижилася.

- Раніше наші креативники їздили на зйомки до Парижа, на Кубу, до Лондона, і їм на хвіст могли впасти різні персонажі зі стафу, оскільки бюджет дозволяв. Ця лафа закінчилася після 2008 року.

- «Ніч пожирачів реклами» була модним місцем для зустрічі рекламників і розширення свого кругозору та зв'язків. Зараз - онлайн курси і закриті чатики - наше все.

- На моєму віку ще були кампанії, в яких було задіяно українську пошту, тобто, щоб узяти участь в акції, тобі потрібно було написати щось від руки або зібрати якісь фантики, покласти все в конверт і надіслати поштою (яка є окремою будівлею, що стоїть окремо, на вулиці, а не додатком у твоєму смартфоні) на адресу рекламної агенції. Ось такий собі - дореволюційний SMM.

- А ще на ютюбі раніше була купа порнухи! Ви пам'ятаєте?