Вкид №14 - Трафік-менеджер в епоху динозаврів

Нещодавно мій тренер із тенісу сказав, мрійливо закотивши очі: «Ти не уявляєш, як теніс змінився за останні 10 років. Раніше подача була ось такою, і в Лондонській тенісній школі вчили саме так, а зараз із такою подачею ти не виграєш жодного турніру. Раніше під час подачі робили дивний крок уперед, а зараз підстрибують... Але старі тенісисти, вивчені в старих школах, продовжують нести олдскул у маси. Мене це бісить! Важко переучувати людей...»

Старі тенісисти... Я посміхнулася. Прямо як старі рекламісти. Чому ж не уявляю. Дуже навіть уявляю!

Я пропрацювала в рекламі з початку нульових до ковіду. На цей період припала інтернет-революція в Україні, і ми, діти перехідного етапу, добре пам'ятаємо як було до. До епохи інтернету. В епоху динозаврів.

Так, наприклад, одним з артефактів того часу є трафік-менеджер. Точніше, сьогодні ця позиція також існує і є вельми затребуваною, проте 15 років тому ми ще не знали, що таке СММ, контент, органічний і платний трафік у соціальних мережах. Трафік-менеджер того часу займався зовсім іншими речами.

Моя подруга Анна починала свій шлях у рекламі саме з цієї позиції. Рік роботи на цій посаді поламав її безжально і змазав усю принадність роботи в рекламі, яка, безсумнівно, приваблювала багатьох. Рекламісти були почесними, шанованими і трохи царственими особами і приєднатися до їхнього світу було великим везінням. Але тільки не для трафік-менеджера.

Трафік-менеджер завжди був таким собі бідолахою, чиїм обов'язком було контролювати трафік креативних робіт між відділами. Тобто, ця людинка приймала завдання від клаент-менеджера, після чого дивилася на дедлайни, оцінювала завантаження креативного відділу і його можливості щодо реалізації поставленого завдання. Вносила завдання в табличку і бігла у креатив із благою звісткою про нові запари.

Складнощі виникали на кожному кроці. Ніколи трафік-менеджер не перебував у спокійному стані. Мабуть, він був найбільш питущим членом команди, оскільки витримувати напругу з двох сторін було вкрай важко. Пам'ятаю, як ми з Анею ховалися під столом у кухні й допивали залишки чийогось вініща з холодильника просто посеред дня. Вона плакала, а я щиро їй співчувала, але оскільки я сама працювала в креативі, я не могла піти проти принципів свого племені. Тому я гладила її по голові і підливала їй вино в чайну чашку.

Робота Трафіка - це завжди поле бою. З одного боку - менеджери, які «знають клієнта краще за всіх» і їм потрібно все зробити на вчора, а з іншого - креативники, які посилають тебе в дупу. Просто тому що не виспалися сьогодні. Війна креативів і менеджерів замикалася завжди на людінці-трафіку.

У 2006 році змусити креатив працювати було пекельним завданням. Трафік завжди заходив у відділ на напівзігнутих і обов'язково зі смаколиками в руках. Він витворяв танці з бубнами, наливав меду на розпещене его креативника, а потім просто падав на коліна й істерично благав узяти проєкт у роботу і зробити в поставлені терміни. Може здатися, що це нахабство з боку креативу. Ха-ха-ха. Це було не нахабство. Це був найзбоченіший деспотизм. І, так, ні в кого не виникало навіть думки дорікнути креативникові або, не дай боже, його звільнити чи навіть зробити догану. Креатив - король! Такою була релігія в рекламних агентствах початку нульових. Креатив вирішував, коли він зможе щось зробити, рухав дедлайни, змінював терміни, змінював навіть завдання. І нещасному Трафіку доводилося бігти назад до менеджерів і пояснювати нові правила. Менеджери вибухали від гніву і безпорадності. Їхня ненависть до креативу могла спопеляти, але їм доводилося брати слухавку і телефонувати клієнту. «Ми дико вибачаємося, але терміни доведеться посунути». У цей час креатив виходив на обід випити трохи, або не трохи, шампанського.

Варто все ж таки визнати, що таку поведінку міг собі дозволити не кожен креативник, але чесно кажучи, багато хто. Особливо якщо ти зірка, то ти ніколи не прогнешся під правила клієнта. Однак у підсумку ти видаси несамовитий від захвату результат, перед яким знімуть капелюх усі. Ну або скажеш, що ці довбоьоби нічого не розуміють у прекрасному. Для креативника завжди було принизливим вносити нескінченні правки у свою ідеальну роботу. Він це робив, але паралельно принижував людинку-трафіку, зливаючи на нього свою злість.

На позиції трафік-менеджера люди довго не жили. Моя подруга, зібравши всі свої ментальні травми, перейшла нарешті в акаунт-менеджери. А згодом ця позиція була нівельована, мовляв, навіщо нам «передаст», зіштовхнемо-но ми лобами креатив і акаунтів напряму.

Перейшовши в іншу агенцію, я зустріла там іншого трафік-менеджера. Це була доволі бойова дівчина, яка не дозволяла всяким там зарозумілим писакам і малювакам плювати собі в душу. Вона жорстко ставила умови і так само жорстко приймала поразки. Вона не плакала, вона покурювала травичку за будівлею.

Згодом ми стали більш екологічними у своїй комунікації. Креативники стали відбруньковуватися і створювати свої власні агентства для того, щоб «знати клієнта краще», креативи стали більш цільовими і продуманими. Клієнт і креативники стали розуміти один одного краще, більше спілкуватися, і потреба в посередниках стала дедалі менш ефективною і потрібною. З'явилися онлайн таск-менеджери, Трелло, Джіра, Воркспейс... Ми безумовно покращували процеси. Випендрежників у креативі поменшало після кризи 2008 року, коли бюджети скоротилися, на перший план вийшли комплексні маркетингові комунікації, які були доступнішими за грошима, з'явився СММ, гривні замінили долари, а сам долар почав невблаганно зростати. Креативники притихли, а трафік-менеджери, у своєму первозданному вигляді, зовсім випарувалися. Сьогодні ми знаємо трафік-менеджерів, як крутих хлопців, які контролюють потоки людей у соцмережах. Дуже потрібні і важливі хлопці, які можуть і креатив самі забацати, і аналіз провести, і презентувати все клієнту.

Ми, старі креативники, трохи сумуватимемо за часами, коли межа чітко розмежовувала крутишів і аусайдерів, бо ми завжди були на світлому боці. Сьогодні ця межа стерта, ієрархії більше немає, але є синергія, і в цьому ми точно не програли.